Кілька днів тому повернулася з села. Нарешті взялася там за свою вишиванку, а то вже пів року лежать нитки й тканина, аж соромно :-| За роботою розговорилися з тіткою про те, як раніше вишивали - взимку, при каганці і зшивалося до купи усе вручну. Показала вона і свою, придбану у минулому році з нагоди весілля сина, вишиванку - білий крепдешин (не бачила ще таких ніколи), з ручною вишивкою і, судячи з кособоких хрестиків :), вишивалося без накладної тканини 0_о. Пізнавально =)
І чоловічі сорочки, з тієї ж нагоди придбані для чоловіка та сина:
А потім принесла бабусині сорочки. Саме сорочки, довгі до підлоги. Звісно, у них не такий багатий та святковий вигляд, як у нинішніх сорочок, і тканина використовувалась та, яку була можливість дістати в ті часи і нитки різномасті, та то є пам'ять про бабусю. Вишивки на них не дуже багато - смужечки по подолу, комірцю та манжетах і широка смужка на рукавах. Треба буде якось перефотографувати в кращій якості, а то о сьомій ранку в сутінках кімнати.. вийшло те, що вийшло...
У цій сорочці з трояндами бабуся одружувалась:
Такі дрібнезні складочки 0_0
У сорочках по подолу йде тонка смужка вишивки та вручну підрублені - ця частина має виглядати з під спідниці:
Зараз у селі ще досі прийнято ходити на сватання у національному одязі і частенько ці сорочки позичаються сусідським дівчатам та жінкам.
А ця сорочка у тітки улюблена - у всіх завжди були якісь квітки вишиті, а у неї виноград - виділялась =) І на рукавах ще є вертикальні смужки вишивки:
Запитувала, чи вкладали якийсь сенс при виборі орнаменту - ніякого, вишивали, що подобалось. Думаю, то все було набагато раніше, або у селах, набагато дальших від міст :) А у воєнні та післявоєнні часи ті всі прикмети погубились, ставши здобутком історії... Принаймні, у наших краях.
